Нещодавно Національний банк України (далі – НБУ) затвердив нову систему валютного регулювання. Зміни характеризуються значною лібералізацією валютних відносин, порівняно з минулим становищем справ. Нововведення викладені у восьми основних постановах Правління НБУ, які замінили попередню базу законодавства з 56 нормативно-правових актів у сфері валютного регулювання.
Нові правила валютного регулювання починають діяти від сьогодні (07.02.2019). Окрім того, з 7 лютого вступає в силу новий Закон України «Про валюту і валютні операції» (прийнятий в червні минулого року), який прийшов на зміну Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а був прийнятий ще в далекому 1993 році.
Нове регулювання передбачає низку послаблень на валютному ринку, які полегшать ведення бізнесу та поліпшать інвестиційну привабливість України. Розглянемо конкретніше, що ж нас чекає.
Окрім того, НБУ скасовує вимогу попереднього резервування коштів для купівлі іноземної валюти (купівля на умовах Т + 1). Підприємства тепер зможуть купувати валюту “день в день” і їм не потрібно резервувати кошти за день до операції.
Метою такої політики НБУ є зняття всіх наявних обмежень і перехід до режиму вільного руху капіталу, який стане підґрунтям для полегшення ведення бізнесу та інвестиційного клімату в Україні, припливу іноземного капіталу, стійкого економічного зростання.
ВИСНОВКИ:
Зміни НБУ у валютній політиці є однозначно позитивною характеристикою для України, але варто зазначити, що плюсів для бізнесу все-таки більше, ніж для населення. Разом з тим, різкого покращення чекати не варто, оскільки, як і будь-яким іншим змінам, новим валютним правилам потрібно «прижитися» та адаптуватися до українських реалій.
Відповідно до закону, весь контроль за фінансовими операціями покладено на банки – вони вирішують, пропускати вашу валютну операцію чи ні. Не виключено, що на початковому етапі окремі платежі банки не будуть пропускати без додаткових документів від клієнтів.
Окрім того, не треба забувати, що за НБУ залишається право вводити антикризові заходи, як і раніше. Тому все залежить від стабільності на валютному ринку. Якщо вона збережеться, то НБУ буде і далі вводити послаблення. При девальвації ж гривні знову будуть вводитися ліміти, обмеження, але не більше ніж на півроку.
С каждым годом виртуальная реальность (или VR) приобретает все большую популярность, не отступая от развития информационных технологий в целом. Уже сегодня VR используют в образовании, военной промышленности, рынке недвижимости, сфере продаж, а также игровой индустрии.
Сегодня мы разберемся и выясним, из чего состоит виртуальная реальность и, главное, что с точки зрения интеллектуальной собственности можно защитить в VR.
Возникает вопрос, для чего и от кого нужно защищать объекты, используемые в VR?
Любая компьютерная программа, в том числе в VR – сложный объект интеллектуальной собственности. И для обеспечения превентивных мер и изъятия наибольшей выгоды из своего, например, стартапа, разработчикам следует принять надлежащие меры в построении стратегии защиты своих прав на такую программу и ее составляющие.
В компьютерной программе, в частности и в VR-приложении, можно выделить несколько объектов, права на которые можно зарегистрировать. Это исходный код программы, графика, музыка, сценарий (если это компьютерная игра), персонажи и так далее. Все эти объекты могут охраняться интеллектуальными правами. Разберемся, какие права есть у разработчиков программного обеспечения и как их защитить.
Во многих странах компьютерные программы охраняются с помощью авторского права. Важнейшим преимуществом охраны с помощью авторского права является ее простота. Авторско-правовая охрана не зависит от каких-либо формальных процедур, таких как регистрация или сдача на хранение копий в 151 стране-участнице Бернской конвенции по охране литературных и художественных произведений. Это означает, что международная авторско-правовая охрана является автоматической – она начинается с момента создания произведения. Кроме того, владелец авторского права пользуется относительно длительной охраной, которая, как правило, продолжается в течение жизни автора плюс 50 лет или в некоторых странах 70 лет после смерти автора.
В частности, в украинском законодательстве говорится о том, что компьютерные программы защищаются как литературные произведения. В связи с этим, регистрация авторского права на программный код по существу не представляет какой-то ценности (потому что защищается только внешняя форма и форма воплощения, а не суть программы и принципы ее действия). Но другие части программы (рассмотрим ниже, какие именно) могут быть также зарегистрированы в качестве товарных знаков, защищаться авторским правом или быть запатентованы как промышленные образцы. Теперь более детально.
Интерфейс игры или его части могут быть запатентованы в качестве промышленных образцов (охраняется внешний вид).
Авторское право хорошо тем, что для возникновения прав не требуется регистрация в государственных органах (они действуют с момента создания). Но в случае возникновения спорной ситуации, вам нужно будет доказать авторство или права на конкретный объект и что использование этого элемента программы не является нарушением прав других лиц. Такими доказательствами могут стать договоры, касающиеся прав автора на произведение и фиксирующих передачу имущественных прав на произведение и право использования произведения. К таким договорам обязательно нужно готовить акты приема-передачи. Но все же, дополнительные регистрации и патенты создают для разработчика больше вариантов давления на конкурента. Но если речь идет о торговой марке, то ее надо регистрировать, так как защищаться будет этот объект с даты подачи заявки на регистрацию.
Если же в программе вы используете объекты, которые принадлежат третьим лицам, то для их использования в бизнес-целях необходимо заключить с правообладателем лицензионный договор или принять другие меры, которые позволяют законное использование такого объекта.
Кожен засновник, який бажає створити підприємство стикається з питанням обрання системи оподаткування. З цим питанням бажано визначитися до реєстрації. Законодавством передбачено, що разом з пакетом документів на реєстрацію можуть бути подані заяви щодо реєстрації платником єдиного податку (ЄП) або щодо добровільної реєстрації платником податку на додану вартість (ПДВ).
В іншому разі, якщо не були подані вищезазначені заяви, новостворене підприємство автоматично потрапляє на загальну систему оподаткування.
Здавалося б, що нового можна сказати на цю тему? В Інтернеті невичерпна кількість інформації про порядок реєстрації платником подаків, пояснено кожен крок, та й в цілому, процедура доволі проста. Проте, ми все-таки знайшли питання з реальної практики, яке варте уваги та обговорення.
Справа стосується наступного. Зазвичай, підприємства обирають спрощену систему оподаткування і ведуть таким чином діяльність, а в разі потреби, реєструються також платниками ПДВ. Проте, бувають ситуації, коли фактично з самого початку діяльності підприємствам необхідно мати статус платника ПДВ. Відтак, виникає питання одночасного подання разом з документами на реєстрацію підприємства двох заяв: на ПДВ і ЄП. Зауважимо, що законодавством, ні Податковим кодексом України, ні Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» не передбачено такої заборони. Більше того, звертаючись за консультацією в ДПІ, інспектори в один голос підтверджують таке право.
На практиці ж ми маємо кардинально іншу картину, в реєстрації платником податку відмовляють за обома заявами. Відмову контролюючий орган формулює наступним чином: «Ви не маєте підстав для переходу на єдиний податок 3 % третьої групи, так як Ви не зареєстровані платником податку на додану вартість». Як наслідок – заява залишається без виконання, а підприємство на загальній системі оподаткування. В цій ситуації є два варіанти дій:
З метою економії часу та щоб не пропустити встановлений законом строк, протягом якого можна стати платником відповідного податку, рекомендуємо заяви про реєстрацію платником подавати по одній, залежно від того, що на конкретний момент часу вам більше потрібно.
Работа в IT-сфере является довольно популярной как в Украине, так и заграницей. Поскольку компания Olans Group специализируется на оказании юридических услуг именно компаниям, связанным с IT, мы решили написать статью о топ 5 ошибках, которые, исходя из нашей практики, делают компании при работе с подрядчиками или сотрудниками в сфере IT.
Одной из наиболее распространенных ошибок является отсутствие договора между заказчиком/работодателем и исполнителем/сотрудником. Это происходит по разным причинам, как со стороны исполнителя (например, фрилансеры довольно часто не хотят подписывать какие-либо договоры в принципе), так и со стороны Работодателя (официальное оформление сотрудников несет для работодателя дополнительные расходы).
Главной проблемой, которую создает отсутствие договора – это отсутствие закрепленных условий сотрудничества между сторонами, на которое можно было бы ссылаться в случае возникновения разногласий. Кроме того, когда дело касается не оформления или неправильного оформления сотрудников – это влечет за собой материальную ответственность перед государством в виде штрафов и не только.
важнейшая часть сотрудничества между IT-специалистом и заказчиком его услуг. Именно в ТЗ должен быть полностью, как можно более подробно, описан результат услуг, который ожидает заказчик.
Плохо прописанное или тем более отсутствующее ТЗ несет риски для обеих сторон – заказчик может не оплатить вашу работу, т.к. она не соответствует тому, что он себе представлял, а специалист может выполнить работу некачественно, но при этом она будет соответствовать ТЗ, а значит он может требовать оплату.
С юридической точки зрения, объект интеллектуальной собственности (например, код программы) и имущественные права интеллектуальной собственности на этот объект – 2 разные вещи. Соответственно, без договора или с неправильно составленным договором, вы можете получить свой заказ (программный код, скомпилированное ПО и т.д.) но не получите прав им распоряжаться (продавать другим, изменять, использовать в других своих проектах и иным образом использовать результат услуг).
Этот момент важен и для заказчиков , т.к. по нормам Гражданского Кодекса, без специальных пунктов в договоре, права на объект интеллектуальной собственности, созданный исполнителем, принадлежат ему на 50%.
В нашей практике не редки случаи, когда стороны не договорились о передаче исходного кода. При этом разные люди по-разному воспринимают сделку о разработке какого-либо ПО – одни считают естественным, что исходный код передается, другие – нет.
Чтобы избежать подобного конфликта, стоит заранее обговорить данный вопрос при сотрудничестве.
Акты приема-передачи являются наиболее распространенным документом, который подтверждает передачу прав на разработку/результат услуг, но стороны довольно часто игнорируют его. Именно этот документ подтверждает, что работа выполнена и принята или же права переданы.
*Стоит отметить, что акт может содержать как оба действия (передачу прав и принятие работ), так и только одно из них – все зависит от содержания акта.
Даже если ваш подрядчик выполнил небольшую часть работы – обязательно подпишите с ним акт приема-передачи, это поможет избежать вам многих проблем в будущем.
Естественно, это не все возможные ошибки, которые можно допустить в процессе работы в сфере IT. Если вы хотите обезопасить себя и свой бизнес – юристы Olans Group всегда готовы предоставить вам качественную юридическую помощь.
Всем привет! В этой статье мы решили разобрать основные юридические аспекты использования такой краудфандинговой платформы как Kickstarter. Для начала давайте разберемся, что такое краудфандинг и Kickstarter более подробно.
Краудфандинг – один из способов собрать финансирование на свой проект или цель, суть которого заключается в том, что человек предлагает реализовать какую-нибудь идею (проект), указывая при этом необходимую по мнению автора сумму средств. Эти средства собираются путем доната (пожертвований) людей в обмен на соответствующую выгоду.
*Например: я разработчик, у меня есть идея создать игру про путешествие муравья по миру и за создание этой игры я хочу 20 000 долларов. Люди, которым понравилась эта идея скидываются небольшими суммами денег, и в зависимости от суммы, которую пожертвовал человек он получает копию игры/игру + особый скин (внешний вид) муравья/игру + особый скин + коллекционную статую муравья из игры.
.webp)
Итак, раз с краудфандингом разобрались, давайте узнаем, что такое Kickstarter. Kickstarter – это одна из наиболее раскрученных и популярных краудфандинговых платформ (сайтов, на которых люди размещают идеи своих проектов для сбора средств). Стоит отметить, что Kickstarter – не единственная платформа подобного рода, существуют также Indiegogo и другие, причем на каждой платформе свои правила и ограничения.
С предметом статьи разобрались, давайте перейдем к главному – как юридически правильно пользоваться Kickstarter’ом.
Несмотря на то, что жертвовать деньги на проекты может любой человек, использовать Кикстартер для сбора средств могут далеко не все. Правила вывода проекта на Кикстартер прямо прописаны на сайте платформы (ссылка на правила: https://help.kickstarter.com/hc/en-us ). Создавать компанию на Кикстартере могут как физические, так и юридические лица.
Прежде всего это резиденты (физ. лица) таких стран, как: США, Великобритания, Канада, Австралия, Новая Зеландия, Нидерланды, Дания, Ирландия, Норвегия, Швеция, Германия, Франция, Испания, Италия, Австрия, Бельгия, Швейцария, Люксембург, Гонконг, Сингапур, Мексика и Япония. Физические лица вышеперечисленных стран должны соответствовать требованиям Kickstarter, а именно:
Юридические лица не могут напрямую выходить на Кикстартер со своими проектами. Юридические лица должны регистрировать свой проект через представителя – физическое лицо из соответствующей страны, удовлетворяющее требования Кикстартера (см. выше). Кроме того, юридическое лицо должно Быть зарегестрировано в стране, которая будет указана как страна проекта. Т.е. если вы выбрали местонахождением проекта США или определили, что по тем или иным причинам вам финансово выгодна американская юрисдикция, вам понадобится
юридическое лицо (компания) в США, и физическое лицо – представитель, резидент США, которому больше 18 лет и у него есть банковский счет и карта (счет и карта, указанные в заявке должны принадлежать компании-заявителю (на них будут перечислятся собранные средства), но представитель все равно должен иметь свои собственные банковский счет и карту). Если ваша компания не находится в США, вам нужно открыть её или выбрать другую страну (при заполнении данных о проекте, Кикстартер дает форму заполнения, подходящую только для компаний выбранной страны.
Собирая средства на Кикстартере нужно помнить, что эти средства – налогооблагаемый доход, причем сами налоги будут рассчитываться по законам той страны, в которой находится компания/физ. лицо. Еще Кикстартер берет свой процент (3-5%) от собранных средств. Говоря о расходах компании, следует учитывать расходы на логистику, которые возникнут в связи с доставкой товара. Выбирая сумму, которую вы хотите собрать на Кикстартере нужно учитывать все вышеуказанные расходы.
Как уже говорилось выше, у юридического лица должен быть представитель – физическое лицо. Это может быть как сотрудник/директор компании, так и просто третье лицо, с которым вы заключили договор. Представитель должен соответствовать требованиям Кикстартера к физ. лицам вне зависимости от того, является ли представитель сотрудником компании или нет.
Еще больше юридических подсказок и подводных камней выхода проекта на Кикстартер в нашей новой статье https://www.olans.com.ua/kickstarter-help
Выйти на Кикстартер не является большой проблемой, но при этом стоит заранее продумать все нюансы, такие как налогообложение, сумму средств, которые вы хотите собрать и сроки обработки заявки Кикстартером, которая начинается только после того, как вы заполните все необходимые данные (сроки зависят от наличия замечаний к заявке и составляют от нескольких дней до нескольких недель). Если у вас есть вопросы или требуется помощь с выходом на Кикстартер, компания «Оланс Груп» с радостью поможет вам учесть все нужные тонкости и успешно провести сбор средств.
«На сайті ви можете знайти ввесь перелік послуг, які ми надаємо». «На нашому сайті ви можете ознайомитись з широким асортиментом товарів». «На сайті ви можете знайти наші контакти та адресу». «Ти можеш це замовити на сайті». «Більш детальна інформація міститься на нашому сайті». «На нашому сайті ви можете прочитати про нашу компанію та історію її розвитку».
Це невичерпний перелік фраз, які ми використовуємо в спілкуванні на роботі, вдома, з друзями і на ділових зустрічах. Тільки подумайте, скільки інформації, в тому числі конфіденційної, занесено в світову павутину, як вона використовується і передається. А головне, кожна веб-сторінка – це чиясь власність, створена або набута з певною метою. Зараз уже не можна уявити бізнес без «сайту», який одночасно є додатковим джерелом клієнтів, місцем збуту товарів та послуг, а також інформаційним ресурсом про вас.
Гарний дизайн, зручність у використанні та хороший функціонал здатні творити дива для вашої репутації. Саме такий сайт, який стабільно підтримується, а контент оновлюється, може стати привабливим для ваших конкурентів, недобросовісних користувачів і, навіть, об’єктом кібератаки.
Цим вступом ми хотіли підвести вас до теми, чому електронний ресурс важливо захищати нарівні з предметами матеріального світу. Так, ваша веб-сторінка – це ваша репутація, престиж і гроші.
1) Навчати персонал безпечному користуванню інформаційними системами. Працівники повинні бути повідомлені технічними спеціалістами про модель поведінки у випадку отримання сумнівних листів, посилань тощо. Відкривати тільки ті файли в додатку листа, в походженні яких ви впевнені на 100%;
2) Мати у структурі компанії якісний підрозділ з обслуговування інфосистем (ІТ-спеціалістів);
3) Обмежити доступ до обладнання, а також обмежити користувачів з привілейованим доступом;
4) Постійно моніторити інформаційні загрози безпеці у мережі автоматизованими засобами. Встановлювати на персональних комп’ютерах спеціальних програм, які блокуватимуть віруси;
5) При будь якій нагоді використовувати лише надійні паролі, забудьте про чотири одиниці, слово «пароль» і дату народження. Краще всього керуватися наступним правилом – пароль має складатися з 8 знаків, серед яких є великі та малі літери, цифри та символи.
6) При виявленні звернень систем до незрозумілих IP адрес блокувати їх. Це допоможе виявити скомпрометовані машини та заблокувати комунікацію вірусів з командними центрами, якщо такі комунікації вже мають місце.
7) Бажано, щоб сайт мав TERMS OF USE – збірник правил, за якими живе, надає послуги, продає товари веб-ресурс. Він також визначить правила «гри», зобов’яже користувача прийняти ваші правила, визначить правила використання контенту, знайде винного (визначить відповідальних), обмежить відповідальність адміністрації веб-ресурсу за його роботу.
8) Не забувайте робити резервні копії як цілих веб-сторінок, так і кожного виду контенту окремо. Завдяки цьому, навіть у випадку втрати всіх даних з сервера або до бази даних ви зможете самостійно відновити сайт.
Про крадіжку контенту, особливо тексту, хотілося б поговорити окремо. Нажаль, панацеї, яка б на 100 % уберегла б вас від недобросовісного копіювання немає. Проте, можна гарантовано зменшити кількість копіпастерів. Ось кілька варіантів:
Вважаємо, що одним з можливих рішень проблеми правової охорони інформаційних ресурсів на веб-сторінках є не лише посилення відповідальності власників серверів за розміщену інформацію, а й збільшення контролю з боку державних правоохоронних органів. Ключовим моментом в цьому питанні є надання веб-сайту легального визначення. Окрім того, йому має бути наданий статус складного об’єкту інтелектуальної власності, а також визначений порядок його захисту та недопущення порушень прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет.
Як би це не було прикро, але від усіх загроз вберегтися неможливо. Окрім того, якщо хтось захоче зламати інформаційну систему вашої компанії чи вашу електронну скриньку, то є висока імовірність, що він це зробить. Однак, дотримання простих правил зможе захистити ваш електронний ресурс. Як говориться, береженого Бог береже.
Сьогодні порушення авторських прав є звичним явищем, особливо в інтернет-мережі. Тексти масово копіюються, зображення, графіка, музика, відео-матеріали можна легко використати як контент для свого веб-сайту. Лише задумайтесь, абсолютно кожна картинка, текст або мелодія має автора, адже хтось це створив. А, як ми знаємо, авторське право виникає з моменту створення і діє безстроково. Нажаль, положення Закону України «Про авторське право та суміжні права» про заборону вільного використання авторського матеріалу (ст. 21) чисто формальне, відтак, маємо відсутність реальної технічної охорони авторський прав.
Своїм завданням бачимо розібратись та пояснити користувачам у яких випадках використання чужого авторського матеріалу буде допустимим та законним, а також яких правил дотримуватись, щоб мінімізувати ризики звинувачень в плагіаті або ж крадіжці об’єктів, автором яких ви не є.
Перш за все, хочеться навести вичерпний перелік підстав, зазначених в законодавстві, коли можна вільно використовувати твір.
Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається (ст. 21 ЗУ «Про авторське право та суміжні права»):
1) використання цитат з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;
6) видання та відтворення випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та аудіотворів (аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового формату для сліпих, осіб з порушеннями зору та інших осіб з обмеженими можливостями, крім випадків прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною метою;
7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
9.1) використання правомірно оприлюднених літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії, попурі або карикатури;
10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених ст. 22-25 ЗУ «Про авторське право та суміжні права»;
11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом застосування аудіодискрипції (тифлокоментування).
Існує бачення, що використання чужого твору не в комерційних цілях не є підставою для хвилювань. Проте, це хибна думка. Оскільки, порушенням вважається будь-яке використання чужого твору без дозволу. Відсутність прямої матеріальної вигоди від такого використання ще не означає, що неможливо довести отримання вами доходів. Наприклад, привертання уваги користувачів демонстрацією банера з чужим фото, спонукає потенційних клієнтів ознайомитися з вашою компанією, а в майбутньому можливе замовлення товарів/послуг, або ж перехід на ваш сайт призводить до переказу коштів за показ рекламного ролика.
Коли ви будете створювати контент для веб-сайту, розробляти дизайн банеру чи веб-сторінки, монтувати відео-ролик з музикою, взятою у вільному доступі, а також в багатьох інших випадках, коли використовуватимете об’єкт авторського права, створений явно не вами, поставте собі кілька наступних питань:
Відповідь на ці питання допоможе вам зрозуміти ризики на які йдете або ж можете уникнути. В свою чергу, щоб уникнути виплати компенсації, судового процесу та в майбутньому негативної репутації, радимо:
Проаналізувавши ситуацію із захистом авторського права в Україні можна сказати, що, нажаль, наявність передбаченої законом заборони вільного використання авторського матеріалу не гарантує автору захист його прав на всі 100 %. Складність полягає в тому, що, по-перше, потрібно довести своє авторство (підтвердженням цього можуть бути свідоцтво про реєстрацію авторського права, відправка листа самому собі тощо), а по-друге, складно, особливо в мережі Інтернет, знайти відповідача або ж довести, що правопорушником є конкретна особа. Докази в такому випадку грають вирішальну роль. Проте, це не привід користуватися ситуацією і копіпастити собі все підряд. Дотримуючись декількох простих правил ви не тільки проявите увагу до творчої праці інших, а й зробите свій контент унікальним і не схожим на інший.
Сьогоднішні реалії ведення бізнесу такі, що потребують від підприємців винахідливості та постійного вдосконалення шляхів просування на ринок своїх товарів/робіт/послуг. Все частіше керівники компаній обирають для зміцнення свого становище і підвищення дохідності такий спосіб, як реєстрація торгової марки (в законодавстві – знак для товарів та послуг). Відповідь на питання «реєструвати чи ні?» залежить від розуміння підприємцем переваг і прав, які забезпечить проведення такої дії. Нижче розглянемо основні причини, через які команда Оланс Груп рекомендує реєструвати торгову марку.
Торгова марка символізує і вирізняє якість товарів або послуг компанії серед інших учасників ринку, дозволяючи споживачам розрізняти товари різних виробників один від одного і вибирати між конкурентною продукцією. У разі, коли ви досягли гарної якості продукції, що випускається, значення знака для товарів та послуг зростає, адже, саме ваш знак для товарів і послуг буде асоціюватися з якістю цієї продукції. Для споживачів знак служить своєрідним дороговказом, путівником на ринку, будь-то продовольчий чи ІТ-послуг, що привертає увагу саме до даної одиниці асортименту. Відтак – торгова марка стає гарантом обіцяної якості.
Якщо ви випускаєте товар під певною торговою маркою, яка не зареєстрована, то рано чи пізно можете дізнатися, що аналогічні товари виробляєте не лише ви, проте використовується ваше ім’я та репутація. До слова сказати, заборонити використання торгової марки в такому випадку ви не зможете, адже, юридично у вас немає на неї прав. Це в кращому випадку. В гіршому – зображення, яке ідентифікує ваші товари є уже офіційно зареєстрованою торговою маркою, наприклад, вашого конкурента. Більше того, цей же конкурент матиме всі права заборонити ВАМ використовувати логотип, який ви ж свого часу придумали, але не подбали про закріплення прав на нього. Таким чином, будь-яка компанія, яка свого часу не зареєструвала знак для товарів та послуг, ризикує привабити недобросовісних конкурентів і може втратити своїх клієнтів. Як наслідок – втрата результатів всіх попередніх зусиль з просування на ринку, або і зовсім частини ринку.
Реєстрація торгової марки – це добре, але, змушені визнати, навіть при наявності всіх прав на знак для товарів та послуг ви не застраховані від контрафактного товару та підробок ваших конкурентів. Проте, реєстрація в таких випадках може зіграти ключову роль, адже власники торгових марок також мають необхідні механізми для захисту своїх порушених прав, зокрема:
Не дивлячись на те, що реєстрація знака для товарів та послуг потребує деяких затрат, в майбутньому вона може послужити вам джерелом пасивного доходу. Як правило, зареєстрований знак для товарів та послуг завжди окупає затрачені фінансові та часові ресурси. Так, торгову марку можна продати або передати частину прав на її використання за матеріальну винагороду. Ви можете впровадити франчайзинг, залучати інвестиції та просувати товар на міжнародному ринку.
Окрім того, при укладенні договорів часто встановлювалася цінова надбавка та цінність торгових марок. Тобто, вартість компанії складають не лише її активи, а й престижем, зароблений торговою маркою. Іншими словами, поступово торгова марка починає працювати на власника, підвищуючи попит і вартість виготовленої продукції/наданих послуг. Отже, торгова марка – цінний актив.
Домен «.ua» – один з найстаріших і найпрестижніших в Україні. Проте, отримати ім’я в цій зоні можуть далеко не всі – для цього є спеціальні вимоги. Метою таких обмежень є захист інтелектуальної власності і попередження недобросовісної конкуренції в інтернеті. Так, домен першого або другого рівня має низку переваг перед доменом третього або п’ятого рівня, адже він викликає більшу довіру у користувачів, сприяє формуванню іміджу бренду тощо. Отже, необхідною умовою отримання домену, згідно Правил домену «.ua», є наявність у заявника зареєстрованої торгової марки. При цьому, важливо, щоб доменне ім’я повністю, або його компонент другого рівня (до знака “.”, але не включаючи цей знак), за написанням співпадало з торговою маркою. Наприклад, якщо отримано свідоцтво на торгову марку «Роги і Копита», то і домен буде «rogyikopyta.ua». Тому перед подачею заявки на знак для домену в зоні «.ua» важливо проконсультуватися з професіоналами, які допоможуть обрати оптимальний варіант і перевірити відповідно до правил транслітерації.
Реєстрація торгової марки – не обов’язок, а виключно ваше право, яким варто скористатися ще до виходу на ринок, щоб уникнути вищезгаданих в статті ситуацій. Разом із свідоцтвом ви придбаєте виняткові права на використання і розпорядження знака для товарів та послуг, в тому числі ви можете передати права на використання торгової марки повністю або частково підписавши ліцензійний договір, або ж заборонити її неправомірне використання.
В одному з наших матеріалів ми вже дійшли висновку, що для фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та мають в банку рахунок, відкритий на фізичну особу підприємця (далі ФОП) для ведення господарської діяльності, дуже важливим є питання наслідків внесення коштів на такий рахунок. Нагадуємо, що власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу ФОП платника єдиного податку.
Підприємці з цим не завжди погоджуються, що призводить до судових процесів. Цікаво, що в таких випадках говорить суд. Отож, на прикладі кількох реальних справ розглянемо судову практику з даного питання.
Суть справи полягала в тому, що підприємець не визнавав суми, перераховані ним на свій поточний рахунок як власні заощадження, як валовий дохід підприємця, що було визначено податковими органами. ФОП аргументував свою позицію тим, що такі кошти не є виручкою від реалізації.
На підтвердження своїх слів підприємцем були надані належні докази і суд дійшов висновку, що в ході проведення перевірки так і під час судового засідання підприємцем були надані заяви на перерахування готівки на поточний рахунок, відтак податковими органами протиправно був зроблений висновок про заниження валового доходу позивача внаслідок визначення її власних заощаджень на своєму розрахунковому рахунку як валовий дохід підприємця.
Суть спору: підприємець, що є платником єдиного податку вніс на свій підприємницький рахунок особисті кошти у вигляді власних заощаджень (депозиту). Контролюючі органи (ДФС), безумовно, донарахували податкове зобов’язання з єдиного податку із суми таких коштів, однак суд скасував повідомлення-рішення податкового органу, зазначивши, що вказані кошти є особистими заощадженнями, котрі були розміщені позивачем на депозитних рахунках в інших банках, а отже, не були набуті внаслідок підприємницької діяльності. За таких обставин у відповідача не було підстав для включення цих коштів до складу доходу, отриманого від підприємницької діяльності.
В своєму висновку суд він зазначає, що ст. 292 Податкового кодексу України чітко не визначено, що доходом є кошти, унесені на рахунок як «поповнення обігових коштів або власні заощадження». Також не визначено, до якої графи книги необхідно записувати внесення власних коштів, адже вони не є сумою коштів за продані товари, виконані роботи чи надані послуги. У цій справі апеляційний суд також лишився на боці платника податку.
Суд зазначив наступне: «судами встановлено, що згідно з банківськими виписками та товарними чеками розбіжність між сумою доходу, отриманого на розрахунковий рахунок за даними книги обліку доходів і витрат та даними банківських виписок, виникла у зв’язку зі здійсненням позивачем поповнення розрахункового рахунку власними коштами.
Проведення таких операцій підтверджується виписками за рахунками в банківській установі. Поповнення власними коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватися як дохід платника податку фізичної особи – підприємця, за умови що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих підприємцем у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів фізичної особи – підприємця з готівкової форми на безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця».
Разом з тим, є негативна судова практика з даного питання.
Позиція підприємця у справі: кошти, які були внесені на розрахунковий рахунок з призначенням платежу «внесення власних заощаджень» були отримані у вигляді виручки під час здійснення господарської діяльності з 2000 року, від трудової діяльності на підприємствах, де підприємець отримував заробітну плату, а також кошти залучені за договором позики.
Рішення суду: документів, які надані до судового засідання (договір позики, декларації платника єдиного податку за попередні періоди, інформація про заробітну плату, отриману на підприємствах) не достатньо для того, щоб підтвердити можливість накопичення суми, яка була внесена на рахунок. Інші документи, які підтверджують джерело походження даної суми відсутні. За таких обставин належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість накопичити позивачем суму в розмірі 115 500 грн. не було надано, отже, вказану суму слід вважати доходом від реалізації товару, неоприбуткованим належним чином.
В даному випадку, суд вважає, що підприємець не зміг підтвердити фактичне походження коштів, які надійшли на поточний рахунок, належним доказом того, що ця сума є неоприбуткованим раніше доходом.
Фізична особа — підприємець звернулася з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинною (недійсною) податкову консультацію оформлену листом про надання відповіді в частині надання податкової консультації про визнання власних коштів внесених на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, такими, що включаються до доходу фізичної особи — підприємця платника єдиного податку.
Суд з’ясував, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а тому норми статті 177 ПК України (оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) до осіб, що обрали спрощену систему оподаткування не застосовуються.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог фізичній особі — підприємцю має бути відмовлено повністю. Апеляційну скаргу підприємця Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/19834/16 також залишив без задоволення.
Сьогодні не можна уявити життя без банківських карток. Кожного дня ми або нам «перекидають» на карту кошти. Це можна зробити не виходячи з дому чи офісу, це швидко та зручно. Дійсно, в таких операціях з грішми зараз ніхто не вбачає жодних проблем, а тим більше можливих конфліктів з податківцями. Разом з тим, хочемо донести до вас, що так зване «перекидання» грошей на рахунок фізичної особи не така вже й невинна та проста операція. Пояснимо чому.
Перш за все, наявність карти означає, що фізична особа має відкритий в банку рахунок. Банківська карта – це лише один із видів платіжних засобів. Будь-які надходження коштів на картковий рахунок є доходом, якщо немає пояснення і доказів іншого походження таких коштів.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Певним чином контролюючі органи можуть дізнатися про ваші рахунки в банку, наприклад, здійснюючи перевірку інших платників податків. Так, відомості про банківські рахунки клієнтів, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є банківською таємницею. Проте, згідно із ст. 62 цього ж закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.
Отже, цілком реально, що податківці можуть дізнатися про надходження на картковий рахунок коштів. А там недовго чекати й податкове рішення-повідомлення про донарахування ПДФО. Щоб уникнути негативних податкових наслідків, потрібно надати докази того, що такі надходження на приватний рахунок фізичної особи не є її доходом або ці кошти не є такими, що підлягають оподаткуванню.
Як бачимо, позиція судів з приводу питання внесення коштів на рахунок ФОП є більш лояльною відносно підприємця, ніж контролюючі органи. Так, за загальним правилом власні кошти, внесені ФОПом платником єдиного податку на поточний рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу. Проте, втішає той факт, що суд у переважній більшості стає на бік платника податків. Ключовим моментом в таких спорах є те, наскільки сильною буде доказова база: потрібно довести, що кошти внесені на рахунок ФОПа не є результатом його підприємницької діяльності. Наша рекомендація підприємцям платникам єдиного податку — дуже серйозно підходити до документального оформлення подібних операцій з коштами.
Що стосується грошових зарахувань на приватний рахунок фізичних осіб, то, про всяк випадок, потрібно мати версію походження таких надходжень, наприклад, що це є кошти, отримані раніше у вигляді заробітної плати як уже оподаткований дохід. Так, випадків, що когось притягнули до відповідальності за відсутність підтвердження походження коштів на рахунку немає, але це не означає, що цього не буде в майбутньому.